Такий далекий шлях… уже далеко…<br />
Відкрита книга — зжовклі сторінки,<br />
Пригаслі тіні болю, небезпеки,<br />
Розсипані по теках цигарки,

Портрет, давно, давно вже занімілий,<br />
Мені відома кожна світлотінь…<br />
Твої пігулки, вицвілі бахіли,<br />
Дрібних рядків пронизлива рябінь…

Ще блимання старого диктофону…<br />
Його я більш ніколи не ввімкну,<br />
Укотре я розгладжую долонями<br />
Цю тишу як сорочку гамівну,

Цю тишу, коли знову ти зі мною…<br />
Холодний чай на двох я розділю.<br />
Ти не журись моєю сивиною,<br />
Не дорікай, що я вночі не сплю.

Нема і хвильки вже на перекори —<br />
Спливає стрімко невблаганний час.<br />
Ото й мого, що трохи поговоримо,<br />
Про книги, про життя, а ще про нас…

Та ти мовчиш, спитати, мабуть, хочеш,<br />
Хоч тиша як обвуглена стіна…<br />
І страшно подивитися у очі:<br />
— У нас війна, коханий… В нас війна…

Наталя Дзюбенко-Мейс