Такий далекий шлях...
Такий далекий шлях...
Такий далекий шлях… уже далеко…<br /> Відкрита книга — зжовклі сторінки,<br /> Пригаслі тіні болю, небезпеки,<br /> Розсипані по теках цигарки,
Портрет, давно, давно вже занімілий,<br /> Мені відома кожна світлотінь…<br /> Твої пігулки, вицвілі бахіли,<br /> Дрібних рядків пронизлива рябінь…
Ще блимання старого диктофону…<br /> Його я більш ніколи не ввімкну,<br /> Укотре я розгладжую долонями<br /> Цю тишу як сорочку гамівну,
Цю тишу, коли знову ти зі мною…<br /> Холодний чай на двох я розділю.<br /> Ти не журись моєю сивиною,<br /> Не дорікай, що я вночі не сплю.
Нема і хвильки вже на перекори —<br /> Спливає стрімко невблаганний час.<br /> Ото й мого, що трохи поговоримо,<br /> Про книги, про життя, а ще про нас…
Та ти мовчиш, спитати, мабуть, хочеш,<br /> Хоч тиша як обвуглена стіна…<br /> І страшно подивитися у очі:<br /> — У нас війна, коханий… В нас війна…
Наталя Дзюбенко-Мейс