Федеріко Гарсія Лорка<br />
Світання

Перекладач: М. Москаленко

Серед нью-йоркського світання<br />
чотири є колони з твані —<br />
над ураганом чорних горлиць,<br />
що хлюпаються в мертвих водах.

Світання у Нью-Йорку стогне<br />
на височезних крутосходах,<br />
шукаючи по гострих пругах<br />
жасмини писаної туги.

Грядущого світання ніхто в уста не прийме,<br />
бо тут немає "завтра", немає сподівання.<br />
Лише монети часом нестямними роями<br />
жалять і пожирають покинуту дитину.

Найперші, що відходять, кістками розуміють:<br />
не буде ні кохання безлистого, ні раю.<br />
їх тихо поглинає твань чисел і законів,<br />
та ігри без мистецтва, та сік без тверді плоду.

Бо світло поховали кайдани, гуркотнеча<br />
та безсоромні грозьби тих знань, що без коріння.<br />
І люди по кварталах тиняються безсонно —<br />
так, ніби щойно вийшли з кривавого потопу.