Свиснув Овлур за рікою...
Свиснув Овлур за рікою...
Князеві спиться — не спиться,<br /> Вітер колише намет,<br /> Крикнула вісниця-птиця,<br /> Віщо шумить очерет.
Покотом сплять половчани,<br /> Ніч — мов криниця без дна...<br /> Клонить обличчя кохане<br /> До узголів'я жона.
Ні, вже не знати спокою!<br /> Туга пече, як змія!<br /> Свиснув Овлур за рікою,—<br /> Чуєш ти, земле моя?
Сідлані коні готові...<br /> Геть із ласкавих тенет!..<br /> Сон увірвавсь Кончакові,<br /> Буря колише намет.
20 травня 1940 р., Коктебель