Ронила сльози у чистім полі,<br />
Стікала кров'ю у темнім гаї,<br />
Несла в неволі нестерпні болі,<br />
В труні лежала — і оживає!

Ти простягала пожовклу руку,<br />
Благословляла синів на битву,<br />
Як вража сила, мов крук по круку,<br />
Ішла на дику свою ловитву.

Високе серце назустріч звіру,<br />
Назустріч кату — огонь розплати,<br />
У дні, як ночі,— нетлінну віру<br />
Ти зберігала, скорботна мати.

Радій же нині, о всеблагая,<br />
Клечальним зіллям квітчай оселю:<br />
Заржали коні у темнім гаї,<br />
В стремена дзвонять сини веселі!

1945