Сурми останнього дня
Сурми останнього дня
Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята,<br /> географи малюють зорі крейдою на неба мапі,<br /> в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий,<br /> і місяць золотим котом лежить у мене на канапі.
Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь і троянди чорні,<br /> купці й роздягнені дівчата, в’язні в тюрмах і поети.<br /> Оркестра полісменів дме меланхолійно в труби і валторни,<br /> коли міщанський бог рахує зорі, душі і монети.
Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони<br /> в густій і чорній мов смола воді, в страшних пивницях сто,<br /> примарні папороті, грифи і затоплені комети й дзвони.<br /> – О пущо з каменю, коли тебе змете новий потоп?
1 травня 1936