З п'ятном німих терпінь явились ми на світ,<br />
З чолом, заквітчаним в зів'ялий ранком цвіт,<br />
Життя прибрало нас в зір згаслих діадем —<br />
Смутні ідем…

В осінній сірий день нас смуток породив,<br />
Беззвідних ночей шум в колисці нас пестив,<br />
В тісний обруч судьби скронь втомлену кладем<br />
Смутні ідем…

Над нами не шумить труба бурхливих днів,<br />
Не гріє сонце нас, ні громів дикий спів,<br />
Безголосне колись торбани покладем —<br />
…І в смутку відійдем…

***

Джерело:Цифрова Українська Бібліотека.