Сучасникові
Сучасникові
Оце дивлюсь безрадісно на тебе,<br /> Загляну в душу змучену твою —<br /> І несподівано самого себе<br /> В тобі, мій брате, пізнаю!
Ще з пелюшок здобувся ти отрути,<br /> Не бачив навіть радощів життя,-<br /> А вже воно на тебе вспіло тхнути<br /> Диханням смертного пиття!
І підеш ти гірким шляхом недуги,<br /> У темряві шукаючи зорі,<br /> Конаючи з невимовної туги,<br /> Довіковічним бранцем прі! [9]
Дізнаєшся в кайданах самотини,<br /> У тридцять літ — знесилений дідусь,<br /> Гадавши нишком: кращої години<br /> Я в мирі ледве чи діждусь...
Та вірую, що хрест мій не безплодний,<br /> Що хрест отой — бездольний люд спасе,<br /> Запинить, певно, стогін всенародний,<br /> Вітчині щастя принесе!
[9] — Пря — боротьба.