Ще ночі мла не зворухнула крил,<br />
Щоб степові покинути долини,<br />
І спить у млі далекий ряд могил —<br />
Сумних слідів минулої години.

Широкий степ, за ніч набравшись сил,<br />
Ще твердо спить, і вогко снять рослини;<br />
Лиш будяки в колючій зброї стріл<br />
Стоять, немов грізні князів дружини.

Але із мли залізний зринув змій;<br />
Летить, гримить… і біла хустка диму<br />
Пливе за ним у сонній млі нічній.

Летить, гримить… Біжить, біжить до Криму,<br />
Щоб з моря там, в країні чарівній,<br />
Жагу залить у пельці мідяній.

1900

Джерело: Бібліотека Кошового Писаря.