Володимиру Забаштанському

Мій тато у тифозному бараці<br />
читав Старий Завіт.

А поруч труп

лежав. Іще вчорашній.

Наче зруб,

зіяв барак. Не винесли і вранці,

і тато книгу між собою й ним<br />
поклав. Заплющив очі і розплющив.<br />
Бо вимовить не міг. А зір подужчав.<br />
Здіймавсь барак, мов полонинський дим.

Ще мертво спали і живі. Тому<br />
почув мій тато кроки.

Руку потай

поклав на книгу.

І побачив постать

в бараці — наближалась у диму,

нагадуючи здалеку Чугайстра:<br />
звисала вовна з нього, борода,<br />
як вовна, сива, лісова хода,<br />
а поглядом барак, мов дебрю, — наскрізь.

Перехрестився тато —

той не зник.

І вдруге, втретє, але той не здимів:<br />
вистукував копитами своїми,<br />
немовби він зайшов у пастівник.

В літа пастуші тато мій не раз<br />
його стрічав у світанковій мряці,<br />
та вперше у тифозному бараці<br />
цей добрий дух, як смертний страх, потряс.

Ніхто й не ворухнувся.

Мов не сплять,

а вимерли усі, як дід, що поряд.<br />
Про що ці люди думають, говорять,<br />
виходячи з бараків,

як з багать?..

Не вимовити слова.

Мертвий крик

підкрався збоку, душить по-злодійськи…<br />
Все вище дим, все вище полонинський!<br />
І плаче полонинський чоловік

в тифозному бараці. Кличе він…<br />
Вона жива. Вона жива ще, мати.<br />
В якій би книзі смерть свою сховати?<br />
Хто хвойний дим підніме із колін?

А-а-а, добрий дух? Ти вовною трясеш,<br />
копитами вистукуєш в бараці.<br />
Ти ще закрутиш у своєму танці,<br />
але на цвинтар ти не віднесеш,

бо яма там на всіх одна.

Вона

чекає нас.

Вона щороку глибша.

Скликає полонських духів тиша<br />
з бараків наших.

Теж — на всіх одна.

Вони приходять, коли мертво ми<br />
спимо.

І КНИГА захищає ложе.

І добрі, й злі.

Ніхто з них не поможе,

коли вже нам несила буть людьми.

Вони приходять у вечірній млі,<br />
вони приходять у ранковій мряці.<br />
Мій тато у тифозному бараці<br />
побачив їхні ратиці в золі.

…Мій присмерковий полонинський дим.<br />
Кого він в піднебессі не вколише!<br />
Мій тато вчасно розминувся з ним<br />
в ранковій тиші.

Стало ще тихіше.