Що таке є вісь? Це така штука, що в кожному возі вона є. І не одна вісь у возі, а дві — передня й задня… На кожну вісь надівається по два колеса: на передню нижчі, на задню вищі… Щоб колеса не спадали, на кінцях кожної осі є по кілочку, а щоб не лопнула, то під низом у неї прибиваються залізні підвісники… Це так — у кожному возі… А в політиці як? Політика ж не віз, а віз не політика, отож і осі в політиці трохи не такі, як у возі. Першу політичну вісь витесали Гітлер з Муссоліні. Вийшла вона в них довга — од Берліна аж до Рима: на однім кінці Берлін, а на другім Рим — це ніби колеса… У політичній осі те, що у возі зветься кілочками, — уже не кілочками називається, а сателітами. А що вісь дуже довга, колеса великі, — то з кожного боку не по одному сателіту, а аж по два… З одного — Румунія й Болгарія, а з другого — Фінляндія й Угорщина… Витесали, значить, отаку — вісь "Берлін — Рим", помастили геббель-слиною. — Позатикай, — кричать, — сателіти та й поїдемо! Позатикали й поїхали світ толочити… Їдуть… Спереду стрибають "тигри", "пантери", "фердинанди" — дорогу, значить, прокладають, зверху гудуть "месери", "хейнкелі", "юнкерси" та "вольфи" — вісь охороняють, а вже за ними й під ними вісь рипить. Попервах люди, зроду-віку такого страховища не бачивши, зніяковіли й почали одступатися… Вісь їде, гуде, бахкає, свистить, рипить, по дорозі геть-чисто все нищить… На дорозі село — просто на село, город — на город! Хати трощить, людей давить. Одно колесо біля Москви, а друге — біля Сталінграда… Такого попервах та вісь наробила… А потім люди придивились: — Та стій, хлопці, може ж, воно не таке уже й страшне! Заходилися біля тої осі по-справжньому — вона зразу біля Москви в канаву — гуцик! Гуцик і зразу — лусь: трісла… Біля Сталінграда рубонули і по осі, і по сателітах — із коліс спиці посипалися, із кілочків-сателітів — тріски… Тоді вісь — "обратним ходом" пішла. Та як покотилась, як покотилась — не наздоженеш… І таке трапилось, що й з возом ніколи в світі такого не бувало: ще й кілочки-сателіти в дірочках стирчать, а вже одно колесо — Рим — злетіло… Тут би стати й колесо надіти, так непереливки: б'ють, стати не дають. Покотилась на однім колесі. Летить на підволоці, торохтить, куряву здіймаючи. А тут і сателіти — кілочки почали випадати… Випав румунський кілочок, ледь-ледь тримається мадярський, — і то через те, що обривками їх поприв'язувано. А полагодити не дають: женуть! А в Геббельса вже й слини не вистачає мастити: рипить вісь так, що на весь світ чутно… От-от випаде останній кілочок, спаде з осі останнє колесо — Берлін — і в прірву… Туди й дорога! Ще славнозвісний Іван Котляревський сказав: Нехай же та личина люта, Що нас впровадила в війну, І ганьбою до всіх надута Походить більш на сатану, Що стільки болі причинила, Що стільки люду погубила, А в смутний час навтікача… · · · Нехай!