О Україно! Ти єдина<br />
в моїм розхристанім житті.<br />
Прийми цю спраглу сповідь сина,<br />
як щиру мову почуттів.

На світі, знаю, є доволі<br />
країн, що повняться теплом,<br />
де запах лавру і магнолій<br />
тече незримим джерелом.

На світі, знаю, є доволі<br />
країн, що повняться теплом,<br />
де запах лавру і магнолій<br />
тече незримим джерелом.

На світі, знаю, є багато<br />
країн не гіршої краси.<br />
Та лиш з тобою в мене свято,<br />
бо ти — Матуся, я — твій син.

В часи відради і надії,<br />
або як ллють сумні дощі —<br />
тобі і помисли і мрії<br />
моєї вільної душі.

Нехай мовчать лихі приблуди,<br />
коли молюсь до тебе я.<br />
Ти була, є і вічно будеш,<br />
Вкраїно зоряна моя.