Лукавий біс, породжений хвалою,<br />
липкий та сласний, сотворив туман<br />
і, зграбно зістрибнувши з аналою,<br />
повів тебе в сади своїх оман…

Ти бачив силуетів довгу свиту,<br />
непевну і розмиту, як мара,<br />
і ти гадав, що то — картина світу<br />
або принаймні хоч дотепна гра —

лягали на папері чемно й штивно<br />
уламки поз, гримас, і слів, і сліз,<br />
а біс тебе під'юджував активно<br />
і, генієм назвавши, в душу ліз…

Аж поки не набрид і став муторним.<br />
Так вичерпав себе твій з ним роман —<br />
він обернувся акробатом чорним<br />
і поволік, мов шлейф, отой туман.

І що ж тепер? Ти — сам собі предтеча,<br />
до слів і сліз торуєш перший слід…<br />
Та що, як за туманом — порожнеча,<br />
а не живий і вистражданий світ?..