Сплячий в улоговині
Сплячий в улоговині
Цей отвір зелені, де джерело співає,<br /> Черкаючи траву окриллями срібла,<br /> Де сонце блискотить яскраве і безкрає —<br /> Це улоговина, просяяна дотла.
Спить молодий солдат — потилиця в катрані<br /> Купається, уста відкриті; він приліг<br /> Під хмаркою, в траві, де світять роси ранні,<br /> I в зливі променів лежить блідий, мов сніг.
В ногах — ромашки. Він, як та дитина хвора,<br /> Всміхається у сні до нездійсненних мрій;<br /> Заснув і прохолов — здолала стужа й змора
Природо, ти його заколиши й зігрій!<br /> Він спить між квітами на луговім осонні,<br /> I в грудях має він дві дірочки червоні.
Переклад Д. Павличка