Безхитрий, тихий сирота,<br />
Потрапив я до міст великих:<br />
Бентежила людей дволиких<br />
Моя душевна простота.

У двадцять років звідав я<br />
Нову жорстоку недогоду:<br />
Я надивсь на жіночу вроду,<br />
Жінок не надила.моя.

Хотів я вмерти на війні,<br />
Не мавши короля й вітчизни,-<br />
Та смерть без слави і без тризни,<br />
Мабуть, судилася мені.

На розстанях чужих століть<br />
Мій марний вік розтав, як пара.<br />
За душу бідного Гаспара,<br />
Живії, Господа моліть!