Темно надворі, ніч дощовита,<br />
Людей у вагоні битком набито;

Всі потомились — чи сплять, чи куняють,<br />
Діти малі засинають, де знають,—

На чемодані, як не на лаві,<br />
мостять голівки чорняві й біляві.

Спить та дитина одітою, взутою,<br />
Мати ще зверху хусткою вкутає.

Тут же, розлігшись серед купе,<br />
Якийсь морячок завзято хропе.

Якби в тому поїзді я був хазяїном,<br />
Розпорядився так би негайно:

Щоб у дітей був хороший сон,<br />
Всіх перевести в спальний вагон,

В голову дати подушку біленьку,<br />
А укриватись — ковдру тепленьку.

Ще и наказав би колесам до ранку<br />
Тихо-тихенько співать колисанку.