Сонет

на виявлену авторові ласку

<blockquote><br />
Р. Гремові</blockquote>

Натхнення не благаючи у музи<br />
(Хай вигадками тішаться лакузи),<br />
Я дякую тобі, о друже мій,<br />
Вершителю палких моїх надій,<br />
За всі дари твої, за слово тепле —<br />
Тим найдорожче, що воно від тебе.

Ти, око дня! I ти, ночей ліхтар!<br />
I ви, зірки, що глядите з-за хмар!<br />
Коли забуду я цю добру душу<br />
Або соромитись її примушу,<br />
Ви безперестану, всі ночі й дні<br />
Про злочин мій нагадуйте мені!

До серця руку тисну, слів шукаю —<br />
I не знаходжу гідних, і змовкаю.