Сонет 162
Сонет 162
Щасливі квіти й благовісні трави,<br /> Прим'яті донною на самоті.<br /> Пісок, що береже сліди святі<br /> Чудових ніжок під листком купави;
Гаї прозорі, віти, наче пави,<br /> Фіалки у любовній блідноті,<br /> Ліса вільготні, тихі та густі,<br /> Куди не сходить сонце величаве;
О краю мій, о ріки голубі,<br /> Ви омиваєте Лаури очі,<br /> Їх блиск перебираючи собі.
Прекрасні ви в своєму непороччі!<br /> А там підводні скелі серед ночі<br /> Горять в мого закохання журбі.
Переклад Д. Павличка