Зростає грім Дніпрових струн,<br />
Замурували хмари обрій…<br />
Як ніч, нахмурився Перун, —<br />
Його обурив сон недобрий,

Таке ввижалося йому:<br />
Чужий, нахабний хтось приходив<br />
І насміхався: "3атамуй,<br />
коли ти бог, Дніпрові води…"

І котить гнів стара душа,<br />
Кремінно витесана з дуба:<br />
У хмарах — темрява й пожар,<br />
У хмарах — рокоти і труби.

Реве та стогне Дніпр у млі,<br />
Земля здригається, як в трясцях…<br />
І шепчуть злякано в селі:<br />
"О, він ніколи їм не дасться…"

Прага, 1924