Мов кайданник, в тісній клітці<br />
Соловейко нудьгував,<br />
Спогадавши, як на вітці<br />
Веселесенько співав:

І про долю, і про волю,<br />
І про любощі — про все...<br />
А тепер замовк він з болю,<br />
Муки довго не знесе.

Вже й весна йому не сниться,<br />
А журбі нема кінця.<br />
Заспівав би, так темниця<br />
Гірше смерті для співця.