Світло-пухнаста,
Сніжинка біла,
Яка чиста,
Яка смілива! Дорогий бурною
Легко проноситься,
Не в блакитну височінь,
На землю проситься. Лазур чудову
Вона покинула,
Себе в безвестную
Країну низринула. У променях блискучих
Ковзає, вміла,
Серед пластівців танучих
Обережно-біла. Під вітром веющим
Тремтить, взметается,
На ньому, лелеющем,
Світло гойдається. Його гойдалками
Вона втішена,
З його хуртовинами
Скажено крутиться. Але ось кінчається
Дорога далека,
Землі стосується,
Кришталева зірка. Лежить пухнаста,
Сніжинка смілива.
Яка чиста,
Яка біла!