Спадає сніг на білу Землю-матір<br />
Сумирно. I в заслуженім спокoї<br />
Земля його приймає: бо багато<br />
Вона плодів людині спородила.

Зрить хлібороб, як на полях зіпрілих<br />
Яскріє сніг; до столу він сідає;<br />
Йому всміхається надія з серця,<br />
А з склянки — юний винограду витвір.

— Спадай же, снігу, з миром! I коріння<br />
Хисти, і зародки; вони дадуть ще<br />
Людині — хліб, і силу трав — худобі.

Спадай же з миром — щоб у дні воскреслі,<br />
Тобою ситі, люди в долах бігли,<br />
Немов слухняні табуни і ріки.