СМЕРТЬ

Горить понад горами місяць, як жар,<br />
летять полонинами тіні від хмар,<br />
імлою вкривається заспаний яр.

У сяєві ночі на кручі стрімкій<br />
смерека лежить у могилі м'якій,<br />
повалена громом на вічний спокій.

Посестри шумлять, і поникла трава...<br />
На зламанім пні, мов сама нежива,<br />
куняє у думах надута сова.

1899