Смерічка (Внизу під скелями срібляста річка...)
Смерічка (Внизу під скелями срібляста річка...)
Внизу під скелями срібляста річка,<br /> А над проваллям, на самім краю,<br /> Стоїть висока, рівна, ніби свічка,<br /> У гостроверхій шапочці смерічка<br /> І в плесі розгляда красу свою.
Немов гуцулка горда і смілива —<br /> Вона сп'ялася на скали карниз.<br /> І я боюсь, коли бушує злива,<br /> Що ось прийде хвилина нещаслива,-<br /> Смерічка посковзнеться й рине вниз.
Але корінням грунту кам'яного<br /> Незримо й цупко держиться вона.<br /> У спеку воду дістає із нього,<br /> А в бурю пригинається розлого<br /> До каменя, напнута, як струна.
За те, що дух її не всох, не вимок,<br /> За ті великі сили життьові,<br /> Що виграють зі смертю поєдинок,<br /> Я б посадив її серед ялинок<br /> Побіля Мавзолею у Москві.