Благословен той день і час,<br />
Коли прослалась килимами<br />
Земля, яку сходив Тара<br />
Малими босими ногами,<br />
Земля, яку скропив Тарас<br />
Дрібними росами-сльозами.

Благословенна в болях ран<br />
Степів широчина-бездонна,<br />
Що, як зелений океан,<br />
Тече круг білого Херсона,<br />
Що свій дівочий гнучий стан<br />
До дніпрового тулить лона.

Благословенна ти в віках,<br />
Як сонце наше благовісне,<br />
Як віщий білокрилий птах,<br />
Печаль і радість наша, пісне,<br />
Що мужність будиш у серцях,<br />
Коли над краєм хмара висне.

Благословенні ви, сліди,<br />
Не змиті вічності дощами,<br />
Мандрівника Сковороди<br />
З припорошілими саквами,<br />
Що до цілющої води<br />
Простує, занедбавши храми;

Благословен мечів ясних<br />
Огонь, отчизни охорона,<br />
Іржання коней бойових,<br />
Морських походів даль солона,<br />
І "Енеїди" владний сміх,<br />
Полтави тихої корона,

Гаряча дума Кобзаря,<br />
Що і в огні не спопеліє,<br />
І молоток Каменяра,<br />
І струни Лисенка живії,<br />
І слави золота зоря<br />
Круг Заньковецької Марії!

І труд, і піт благословен,<br />
Життя рясного виногради,<br />
І при дорозі зелен клен,<br />
І світло мудрої лампади,<br />
І майво збратаних знамен<br />
Навкруг Кремлівської огради.

Благословенна синь озер,<br />
І Псло, і повів рути-м'яти,<br />
Народу геній, що не вмер,<br />
Не вмре від жодної гармати,<br />
У гроні світлому сестер<br />
Благословенна наша мати.

Благословенні ви, брати,<br />
Що в сяйві дружби і свободи<br />
Идете до спільної мети,<br />
На ясні зорі й тихі води,<br />
Благословен і славен ти,<br />
Російський сміливий народе!

Хто може випити Дніпро,<br />
Хто властен виплескати море,<br />
Хто наше злото-серебро<br />
Плугами кривди переоре,<br />
Хто серця чистого добро<br />
Злобою чорною поборе?

Настане день, настане час —<br />
І розіллється знов медами.<br />
Земля, що освятив Тарас<br />
Своїми муками-ділами,<br />
Земля, що окрилив Тарас<br />
Громовозвукими словами.

Хіба умерти можна їй,<br />
В гарячій захлинутись крові,<br />
Коли на справедливий бій<br />
Зовуть і дерева в діброві,<br />
Коли живе вона в міцній<br />
Сім і великій, вольній, новій?

Хіба їй можна одцвісти,<br />
Коли зоря горить рожева,<br />
Коли шумлять-дзвенять світи<br />
Від рику раненого лева,<br />
Лисиці брешуть на щити<br />
І кличе див поверху древа!

Хто золоту порве струну,<br />
Коли у гуслях — дух Боянів,<br />
Хто димний запах полину<br />
Роздавить мороком туманів,<br />
Хто чорну витеше труну<br />
На красний Київ наш і Канів?

Ні! Сили на землі нема<br />
І сили на землі не буде,<br />
Щоб потягти нас до ярма,<br />
Щоб потоптати наші груди,<br />
Бо Партія біля керма<br />
Стоїть, радянські, вільні люд и І

Гримить Дніпро, шумить Сула,<br />
Озвались голосом Карпати,<br />
І клич подільського села<br />
В Путивлі, сивому чувати.<br />
Чи совам зборкати орла?<br />
Чи правду кривді подолати?

О земле рідна! Знаєш ти<br />
Свій шлях у бурі, у негоді!<br />
Встає народ, гудуть мости,<br />
Рокочуть ріки ясноводі!..<br />
Лисиці брешуть на щити,<br />
Та сонце устає — на Сході!

1941 p.