Гей, Славо, Славо, лебедице біла!
Скажи нам казку за ану пору,
Коли тя мати на світ ізронила
Таку нам милу, таку нам любу —
Скажи нам казку: чому-сь така красна,
Як сред Бескидів повноцвітий сад,
Чому-сь так добра, а така нещасна,
Що в твоїм серцю трійсічний булат?!
Чи тебе мати горем повивала,
Що єще груди сум не розсадив?
Чи з хмар льодових колиску збивала,
Що грім не ломить ясних твоїх крил?
...