Нас так мало, так мало з породи могутньої<br />
Нездоланних бійців, що рушали під Трою;<br />
Про ті герці страшні, про ту пору славутнюю<br />
Навіть чудно і згадувать нині герою.

Агамемнон від зради упав під наругою,<br />
Оілеїв Аянт — від грізнoї богині,<br />
Теламонід безумний розбитий недугою,<br />
А Патрокл і Ахілл сплять давно на чужині.

Де ви, друзі мої? Одіссею досвідчений,<br />
Так безславно живеш ти в Ітаці нікчемній,<br />
Тевкр утік і народ свій покинув незлічений,<br />
Син Тідеїв пішов десь у безвісті темні.

Тож як стрінемось ми серед люду безродного,<br />
Ми, що звикли вже жить між юрбою дрібною,-<br />
Враз підносимо зброю один проти одного,<br />
Щоби душу потішити в рівнім двобої.