Болю безвихідний, слався тепер!<br />
Вчора король сіроокий помер.

Вечір осінній задушно палав.<br />
Муж мій вернувся й спокійно сказав:

"Знаєш, із ловів його принесли,<br />
Тіло під дубом столітнім знайшли.

А королева, така молода,<br />
Сивою стала до ранку. Шкода!.."

Люльку свою на каміні знайшов<br />
I на роботу нічну він пішов.

Буду я доню будити від сну,<br />
В сірі очиці її зазирну.

А за вікном тополине гілля<br />
Шепче: "Немає твого короля..."

11 грудня 1910