Сім струн
Сім струн
(Посвята дядькові Михайлові)
DO
(Гімн. G r a v e*)
* Урочисто (італ.).
До тебе, Україно, наша бездольная мати,<br /> Струна моя перша озветься.<br /> І буде струна урочисто і тихо лунати,<br /> І пісня від серця поллється.
По світі широкому буде та пісня літати,<br /> А з нею надія кохана<br /> Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,<br /> Де схована доля незнана?
І, може, зустрінеться пісня моя самотная<br /> У світі з пташками-піснями,<br /> То швидко полине тоді тая гучная зграя<br /> Далеко шляхами-тернами.
Полине за синєє море, полине за гори,<br /> Літатиме в чистому полю,<br /> Здійметься високо-високо в небесні простори<br /> І, може, спітка тую долю.
І, може, тоді завітає та доля жадана<br /> До нашої рідної хати,<br /> До тебе, моя ти Україно мила, кохана,<br /> Моя безталанная мати!
RЕ
(Пісня. В r i o s o*)
* Весело (італ.).
Реве-гуде негодонька,<br /> Негодоньки не боюся,<br /> Хоч на мене пригодонька,<br /> Та я нею не журюся.
Гей ви, грізні, чорні хмари!<br /> Я на вас збираю чари,<br /> Чарівну добуду зброю<br /> І пісні свої узброю.
Дощі ваші дрібненькії<br /> Обернуться в перли дрібні,<br /> Поломляться ясненькії<br /> Блискавиці ваші срібні.
Я ж пущу свою пригоду<br /> Геть на тую бистру воду,<br /> Я розвію свою тугу<br /> Вільним співом в темнім лугу.
Реве-гуде негодонька,<br /> Негодоньки не боюся,<br /> Хоч на мене пригодонька,<br /> Та я нею не журюся.
МІ
(Колискова. A r p e g g i o*)
* Тут: акорди на арфі (італ.).
Місяць яснесенький<br /> Промінь тихесенький<br /> Кинув до нас.<br /> Спи ж ти, малесенький,<br /> Пізній бо час.
Любо ти спатимеш,<br /> Поки не знатимеш,<br /> Що то печаль;<br /> Хутко прийматимеш<br /> Лихо та жаль.
Тяжка годинонько!<br /> Гірка хвилинонько!<br /> Лихо не спить...<br /> Леле, дитинонько!<br /> Жить сльози лить.
Сором хилитися,<br /> Долі коритися!<br /> Час твій прийде<br /> З долею битися, —<br /> Сон пропаде...
Місяць яснесенький<br /> Промінь тихесенький<br /> Кинув до нас...<br /> Спи ж ти, малесенький,<br /> Поки є час!
FA
(Сонет)
Фантазіє! ти, сило чарівна,<br /> Що збудувала світ в порожньому просторі,<br /> Вложила почуття в байдужий промінь зорі,<br /> Що будиш мертвих з вічного їх сна,
Життя даєш холодній хвилі в морі!<br /> Де ти, фантазіє, там радощі й весна.<br /> Тебе вітаючи, фантазіє ясна,<br /> Підводимо чоло, похиленеє в горі.
Фантазіє, богине легкокрила,<br /> Ти світ злотистих мрій для нас одкрила<br /> І землю з ним веселкою з'єднала.
Ти світове з'єднала з таємним,<br /> Якби тебе людська душа не знала,<br /> Було б життя, як темна ніч, сумним.
SOL.
(R o n d e a u*)
* Рондо (пал.).
Соловейковий спів навесні<br /> Ллється в гаю, в зеленім розмаю,<br /> Та пісень тих я чуть не здолаю,<br /> І весняні квітки запашні<br /> Не для мене розквітли у гаю, —<br /> Я не бачу весняного раю;<br /> Тії співи та квіти ясні,<br /> Наче казку дивну, пригадаю —<br /> У сні!..<br /> Вільні співи, гучні, голосні<br /> В ріднім краю я чути бажаю, —<br /> Чую скрізь голосіння сумні!<br /> Ох, невже в тобі, рідний мій краю,<br /> Тільки й чуються вільні пісні —<br /> У сні?
LА
(N o c t u r n o*)
* Ноктюрн (італ.).
Лагідні веснянії ночі зористі!<br /> Куди ви од нас полинули?<br /> Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті!<br /> Невже ви замовкли, минули?
О ні, ще не час! ще бо ми не дізнали<br /> Всіх див чарівливої ночі,<br /> Та ще бо лунають, як перше лунали,<br /> Веснянки чудові дівочі.
Ще маревом легким над нами витає<br /> Блакитна весняная мрія,<br /> А в серці розкішно цвіте-процвітає<br /> Злотистая квітка — надія.
На крилах фантазії думки літають<br /> В країну таємної ночі,<br /> Там промінням грають, там любо так сяють<br /> Лагідні веснянії очі.
Там яснії зорі і тихії квіти<br /> Єднаються в дивній розмові,<br /> Там стиха шепочуть зеленії віти,<br /> Там гімни лунають любові.
І квіти, і зорі, й зеленії віти<br /> Провадять розмови кохані<br /> Про вічную силу весни на сім світі,<br /> Про чари потужні весняні.
SI
(S e t t i n a*)
* Назва строфи на сім рядків (італ.).
Сім струн я торкаю, струна по струні,<br /> Нехай мої струни лунають,<br /> Нехай мої співи літають<br /> По рідній коханій моїй стороні.<br /> І, може, де кобза найдеться,<br /> Що гучно на струни озветься,<br /> На струни, на співи мої негучні.
І, може, заграє та кобза вільніше,<br /> Ніж тихії струни мої.<br /> І вільнії гуки її<br /> Знайдуть послухання у світі пильніше;<br /> І буде та кобза — гучна,<br /> Та тільки не може вона<br /> Лунати від струн моїх тихих щиріше.
[1890]