Чудовий та пишний вирій!
А серце шпачине усе мимоволі тягне на північ. Обридли сі калами, стрункі кипариси, рясні апельсини, цитрини, обридло пекучеє сонце та жовті піски, піраміди шпичасті, обрид навіть Ніл доброчинний та й синє безкрає розкішнеє море...
За морем далеким, за Чорним, у вогкій прохолоді синіють ліси та гайочки, балки простяглися смужками по рівних зелених степах, рябіють карта...