Якщо дуща у тебе не байдужа<br />
До добрих діл, послухай річ про мужа

Великого Шіблі, як на плечі<br />
Він зерно ніс — і потім уночі

Міх розв'язав і спостеріг комаху,<br />
Що бігала сюди-туди від страху.

Збентежений, він цілу ніч не спав,<br />
Одніс назад її — і так сказав:

"Несправедливо, щоб мале створіння<br />
Утратило житло своє й коріння!"

Полегшуй же недолю біднякам —<br />
І проживеш тоді незгірше й сам.

Ще Фірдовсі сказав, високий духом<br />
(Нехай земля йому довіку пухом):

"Мурашечку, що з зерням поспіша,<br />
Не руш, не кривдь, бо й то жива душа!"