Щит Енея (уривок з "Енеїди")
Щит Енея (уривок з "Енеїди")
Там-бо, на тому щиті, прозираючи роки майбутні,<br /> Вирізьбив владар огню італійців майбутні пригоди,<br /> Римського роду тріумфи, Асканіїв рід знаменитий<br /> І незчисленні усі, послідовно проваджені війни.<br /> Вирізьбив він і Вовчицю у Марсовій тихій печері<br /> І коло неї близнят-сисунців, двох хлоп'ят нетямущих,<br /> Як вони граються сміло, до матері як припадають,<br /> Як і вона, повернувши до них свою шию могутню,<br /> Пестить по черзі обох і тіло вилизує ніжне.<br /> Там — підіймається Рим, там — сабінських жінок викрадають<br /> Хиже насильство під час циркової забави; ще далі<br /> Вирізьбив бог бойовище нове, що схопилося раптом<br /> Поміж куретами, Тацієм давнім та римським народом.<br /> Далі обидва царі, військове покінчивши змагання,<br /> Перед жертовником, збройні, з вином у руках поставали<br /> І, заколовши свиню, мирову виробляють угоду.<br /> Тут же, зовсім поблизу, квадриги прудкі розривають<br /> Надвоє Метта (не хтів ти додержати слова, альбанцю).<br /> Тіло твоє пошматоване Тулл поволік по дібровах,<br /> І придорожні терни у кривавій росі червоніли.<br /> Далі Порсенна наказував місту прийняти вигнанця<br /> І за Тарквінія римлян страшною облогою мучив;<br /> Діти Енеєві в бій виступають за волю змагатись.<br /> Став роздратований цар, на устах йому люта погроза;<br /> Видко, почув, що наважився Кокліт мости зруйнувати,<br /> Що утекла від сторожі і в Тіброві скочила води<br /> Клелія-діва... Ще далі стояв у фортеці на чатах<br /> Манлій і храм боронив, і високий увесь Капітолій;<br /> Ромулів їжився двір острішком нової соломи.<br /> На позолоченім ґанку сріблистий гусак неспокійно<br /> Вгору зривавсь, кричачи, що галли уже біля храму.<br /> Галли повзли по кущах, добиралися вже до фортеці.<br /> Маючи добру заслону — у темряві чорної ночі.<br /> Кучері в них золоті, із золота й одяг, і броня.<br /> В'ються плащі повишивані; щирого злота намисто<br /> В кожного сяє на шиї молочній. Розмахує кожен<br /> Парою списів легких і щитом захищається довгим.<br /> Тут витанцьовують Салії, голі луперки за ними:<br /> фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно<br /> Скинуті з неба щити; там чисті жінки в колісницях<br /> Святощі містом провозять. Ще далі митець незрівнянний<br /> Вирізьбив Тартар підземний, Плутонові брами високі<br /> І лиходіям призначені кари: тебе, Катіліно,<br /> На височеннім уступі і фурій страшних проти тебе.<br /> Праведні душі окремо, між них і Катон правосудний.<br /> Понад підземними тінями йшов злотокований образ<br /> Моря бурхливого; сива гойдалась і пінилась хвиля,<br /> А навкруги викидалися срібні із моря дельфіни<br /> І розбивали хвостами гребені хвиль. В осередку<br /> Судна пишалися мідні. Велика то битва Актійська:<br /> Море укрите усе кораблями. Кипить узбережжя<br /> І відбивається золотом в хвилях прозорих Левкати.<br /> Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців...<br /> Високо став на кормі він, а з ним і народ, і сенат весь,<br /> І щонайбільші боги, і пенати. На скронях подвійне<br /> Сяйво у нього горить і зоря понад тім'ям аж рідна.<br /> Далі Агріппа, з наказу богів, при сприятливім вітрі<br /> Ставить у стрій кораблі; на чолі гордовитім у нього<br /> Славна ознака звитяги, ростральний вінець променіє.<br /> Там з іноземною міццю, при зброї і шатах відмінних, —<br /> Від узбережжів червоних, від східних земель повернувшись<br /> З краю Зорі переможцем, — Антоній веде за собою<br /> Бактрів, єгиптян і... гріх щонайбільший — єгипетську жінку.<br /> Лавою всі наступають, і піняться води затоки,<br /> Веслами збиті, розірвані тьмами носів корабельних.<br /> Рвуться у просторінь всі із затоки: здається, циклади<br /> Вирнули з синіх безодень, стикаються гори плавучі:<br /> Так розгорнувся потужно невиданий бій корабельний.<br /> Падає клоччя горюче і сиплються стріли повсюди.<br /> Вогке Нептунове поле пролитою кров'ю багріє.<br /> Серед двірської громади цариця єгипетським систром<br /> Кличе до бою: не бачить гадюк, що її дожидають.<br /> Тут чужинецькі потворні боги, тут Анубіс гавкучий<br /> Проти Мінерви, й Нептуна, і матері римлян Венери<br /> Стрілами приїдуть. Та кинувся Марс у середину січі,<br /> В панцир із криці закутий; із неба Еріннії люті<br /> І невгамовна Незгода до бою розхристані впали.<br /> Лине Беллона услід і кривавим бичем розмахнулась;<br /> В небі високому став Аполлон із натягненим луком,<br /> Глянув на битву, і вмить повернулися, вражені жахом,<br /> Геть утікають араби, сабейці, єгиптяни, інди.<br /> Бачить поразку цариця. Велить розв'язати мотуззя,<br /> Порозпускати вітрила. Тіка. Митець божественний<br /> Вирізьбив горду царицю бліду, перелякану смертю:<br /> В море односить її сприятливим подихом Япіг...<br /> Далі потрійним тріумфом до Римського замка вступивши,<br /> Цезар богам італійським обіцяну почесть складає:<br /> Триста в великому місті присвячує храмів обітних.<br /> В захваті Рим од забав; скрізь оплески люду лунають;<br /> Хори жіночі у храмах; жертовники скрізь пломеніють;<br /> Скрізь по жертовниках всіх позабивано в жертву телята.<br /> Сам же владика сидить на осяянім Фебовім ґанку,<br /> І від підвладних народів приймає дари; прикрашає<br /> Пишного храму одвірки, і довгою в'ються стягою<br /> Перед потужним язики земні в розмаїтих убраннях.<br /> Викував мудрий Ковач розперезаних афрів, нумідів,<br /> Дальніх лелегів, карійців і лучників добрих — гелонів,<br /> Там і Євфрат переможений ллє свої води тихіше,<br /> І краєсвітні Моріни і Рейн із подвоєним гирлом,<br /> Даги й далекий Аракс, що не терпить мостів над собою.