Ще днів моїх багато за горою,<br />
За зорями в небесній глибині.<br />
Все, що було, згубилось уві сні,<br />
Лиш те, що буде, володіє мною.

Опалене жагою вогняною,<br />
Чуття будущини живе в мені.<br />
В моєму серці, наче в стремені,<br />
Нога часу з острогою тугою.

Та є на світі лагідна рука,<br />
Яка в мої думки і сподівання<br />
Вливається, як в озеро ріка.

Вона дає моїй душі сіяння<br />
І дбає, щоб не згаснула зарання<br />
Відлита в слові кров моя дзвінка.