Серпень з вереснем стискають<br />
Один одному правиці,<br />
Що одна правиця — сонце,<br />
Друга — місяць-молодик.<br />
Просвистіли ситі крижні<br />
Над утомленим болотом;

У густому верболозі,<br />
Де заліг густий туман,<br />
Гомонять перед нічлігом,<br />
Опустившись, ніби хмарка,<br />
Невпокійливі шпаки.

А земля лежить медова, .<br />
А над вічними льодами,<br />
Над Північним океаном,<br />
В гострій птичій далині, —<br />
Прокладають путь сувору<br />
Молоді аеронавти,<br />
І домують: на крижині<br />
Мореплавці молоді.

А земля лежить медова,<br />
А в глухих степах азійських,<br />
Де схиляється без вітру<br />
Дзвінкостеблий саксаул,<br />
Добувають воду світлу,<br />
Росять жадібні просторії,<br />
Живоносне зерно сiють<br />
Наші сестри і брати.

Я стою, я стис рушницю,<br />
Дожидаю перельоту,<br />
Лугову вдихаю вогкість<br />
Ненаситними грудьми,<br />
А душа вже набрякає,<br />
Як дубова брость весною,<br />
І розів'ється небавом<br />
У неспівані пісні.

Все тобі, медова земле,<br />
Все тобі, моя країно,<br />
Де смуглява ходить праця<br />
По оновлених полях!<br />
Все тобі несу з любов'ю,<br />
Півдню й півночі складаю<br />
Працю рук, зусилля мозку,<br />
Блиск очей і серця кров!

1936 p.