Серед несходжених стежок,<br />
Дзвінкого джерела<br />
Їй не тривожили думок<br />
Любов і похвала.

Так з-під каміння ніжний цвіт<br />
Фіалки визира,<br />
На небосхилі в темну ніч<br />
Так світиться зоря.

Як ти жила – ніхто не знав,<br />
І як померла – теж,<br />
І лиш в моєму серці біль<br />
Без краю і без меж.



Переклад М. Губко