
 <blockquote>П. Филиповичу</blockquote>

Там левантiйський мiсяць дiє чари<br />
I колихає в серцi теплу кров,<br />
Там диким цвiтом процвiла любов,<br />
I все в кровi — шоломи i тiари.

А з водозбору вiщуванням кари<br />
Гримлять громи нестриманих промов...<br />
Йоканаан!.. Не ясний шум дiбров, —<br />
В його словах пустиня i пожари.

I Саломея!.. Ще дитя (дитя!),<br />
А п'є страшне, отруєне пиття<br />
I тiльки меч i помсту накликає.

Душе моя! Тiкай на корабель,<br />
Пливи туди, де серед бiлих скель<br />
Струнка, мов промiнь, чиста Навсiкая.

18.06.1922