Із циклу "Юність"

Руки мої молоді<br />
Той договір підписали<br />
Серед квіткових кіосків<br />
І грамофонного тріску,<br />
Під поглядом косим і п'яним<br />
Газових ліхтарів.<br />
Я старша була за століття<br />
Рівно на десять літ.

А захід облямували<br />
В білий траур черемхи,<br />
Він осипався дрібно<br />
Духмяним сухим дощем...<br />
У хмарах неначе мріла<br />
Кривава цусімська піна<br />
І плавно ландо катали<br />
Теперішніх мертвяків.

А нам би тодішній вечір<br />
Видався маскарадом,<br />
Видався карнавалом,<br />
Феєрією grand gala...[1]

Від дому того — ні скіпки,<br />
Вирубана алея,<br />
Ті капелюшки й сукні<br />
В музеї спочили давно.

Хто бачив небо порожнє<br />
На місці вежі, що впала,<br />
Той знає, як тихо в домі,<br />
Куди не вернувся син.

Ти невідступний, як совість,<br />
Зі мною щомить, як повітря,<br />
Чого ж ти зовеш до суду?<br />
Я свідків знаю твоїх:<br />
То Павлівського вокзалу<br />
Пекучий од музики купол<br />
І водоспад білогривий,<br />
Де Баболовський палац.

1940

[1] Пишне свято (фр.).