Ruit hora
Ruit hora
О самота зелена, ніжно жадана,<br /> Від гомону далека людського!<br /> За нами в неї двоє чад божественних<br /> Іде: вино й любов, о Лідіє!
Ах, як сміється у прозорім келиху<br /> Ліей в своїй довічній юності!<br /> Як у твоїх очах, осяйна Лідіє,<br /> Любов говорить тріумфуюча!
В альтану сонце заглядає скрадливо;<br /> Рожево у моїм ламається<br /> Воно кришталі і тремтливим золотом<br /> В твоїм мигтить волоссі, Лідіє.
В твоїм волоссі чорнім, біла Лідіє,<br /> Троянда тихо в'яне, бліднучи;<br /> В моєму серці сум солодким розпливом<br /> Пригашує любові полум'я.
Скажи: чому в цей вечір огнесяючий<br /> Зітхання тайні морю вириваються?<br /> Які, про що пісні, осяйна Лідіє,<br /> Співають між собою пінії?
Поглянь: горби простерли руки з тугою<br /> До сонця, що пливе за обрії;<br /> Вкриває сонце тінь: вони останнього<br /> Цілунку в нього просять, Лідіє.
Тінь гусне, і цілунків я проситиму<br /> Твоїх, Ліею, боже радості!<br /> Твоїх очей проситиму я, Лідіє,<br /> Коли Гіперіон закотиться.
Вниз котиться і час. О рожевіючі<br /> Уста, ви — цвіт душі! Розкрийтеся!<br /> О цвіте прагнений, подай же келих свій!<br /> О руки любі, розхилітеся!
--------------------------<br /> * Час минає (латин.).