Людина.<br />
Сестрице люба, чи інакше звешся ти?<br />
Ти мати стрункості, а також доброти,<br />
Скажи своє ім'я, скажи мені сама,<br />
Бо хто без тебе думку упійма?

Мудрість.<br />
Софією по-грецьки звали в давній вік,<br />
А мудрістю зове всяк руський чоловік,<br />
Та римлянин мене Мінервою назвав,<br />
Християнин Христа імення мені дав.

Людина.<br />
Скажи, живеш і в хінській стороні?

Мудрість.<br />
Там інше ім'я надано мені.

Людина.<br />
Так ти і серед варварів живеш?

Мудрість.<br />
Ну що це за дурноту ти плетеш?<br />
Без мене навіть рисці не бувать,<br />
Чому ж між хінцями мені не існувать?<br />
Де ніч і день живе, де літо і весна,<br />
Із батьком правлю я ускрізь сама одна.

Людина.<br />
А батько хто? Питаю з дурноти.

Мудрість.<br />
Пізнай мене, то й батька взнаєш ти.

Людина.<br />
А з хінцями живеш ти як, відкрий?

Мудрість.<br />
Так само, як і тут: дивлюсь, хто мій, то мій.

Людина.<br />
Адже самі загиблі там живуть?

Мудрість.<br />
Сестра вам бреше, геть-но, як і тут.

Людина.<br />
Хіба у тебе є сестра?

Мудрість.<br />
Увіч!<br />
Звичайно ж, є, як в дня сестрою ніч.

Людина.<br />
І бреше, хоч з тобою і в рідні?

Мудрість.<br />
Один в нас батько, діти ж не одні.

Людина.<br />
А ймення як?

Мудрість.<br />
Їй сто імен. Вона<br />
У росіян є безтолковщина.

Людина.<br />
А роги є?

Мудрість.<br />
Дурний!

Людина.<br />
Чи борода?<br />
Чи в клобуці?

Мудрість.<br />
Покинь! Вона склада<br />
І суть тебе, як хочеш. Гей-но! Зникни пріч!<br />
Я біля тебе, наче біля світла ніч.

Людина.<br />
Зникни краще ти! Біжи з очей моїх,<br />
Дурна сама ти, здурена на сміх.<br />
Про все, чого нема ніде, плетеш,<br />
І, прямо кажучи, дурноту ти верзеш.<br />
Зродився тут народ і навчений не так,<br />
Тож дикі брехні слухать не мастак.<br />
Бо може віднайтись один лише такий,<br />
Щоб уподобав дикий змисел твій.