Романтизм
Романтизм
Над морем в хмарах марить чорна галич,<br /> ліричний місяць потопає в тінь.<br /> І дикі скелі й синя далечінь.<br /> Пливуть похмурі Байрона[37] ушкали.
В городі в темну ніч самітний Вертер[38]<br /> на зір вазі сам важить світ і серце<br /> своє й сумує, що живе, не вмер ще.<br /> О ти, покрово хворих серць, о смерте!
Є два світи: один круг нас, а другий —<br /> це ми; між ними вічна боротьба<br /> лягає на життя клеймом напруги.
Чи ж не сильніші в грудях буревії,<br /> як порожнечі дійсності клятьба?<br /> – Не знали, що гарніший світ від мрії.