Завісу час зірвав — змінився світ!<br />
Що сталося з старовиною?<br />
Гей, глянь навкіл — як небовид<br />
буяє юною весною!<br />
Зашумував в лісах вітрів розмай,<br />
і сад співав, співали луки й гай,<br />
співали гори, береги й поля,<br />
співала з нами вся наша земля<br />
і ми співали: воля! воля!

В ті дні величних і щасливих змін,<br />
як сяяла в очах сльозина,<br />
кров червоніла в жилах, мов рубін,<br />
і возвеличилась людина!<br />
В одне зливались день і ніч для нас,<br />
день пристрастю кипів і в снах не гас,<br />
ми вірили — не знаючи кому,<br />
сміялися — й не відали чому,<br />
о перші парості кохання!

Гудів, мов на весіллі, людський рій,<br />
і під далекий гук гармати<br />
свободу здобувати в смертний бій<br />
рушали з піснею солдати.<br />
Перо на шапці, зброя у руці,<br />
і стережись, тиране, йдуть бійці!<br />
Нехай тремтить, хто перетнув їм путь,-<br />
вони життя і тричі віддадуть<br />
за людство і за батьківщину!

Зеленим руном укривався лан,<br />
а день ясний, неначе вмитий,<br />
в блакитний одягнувсь кафтан,<br />
вогнем і золотом прошитий!<br />
До танцю з нами вся вітчизна йшла,<br />
музика наче з-під землі гула,<br />
то сам господь нас в гості запросив,<br />
і усміхнувся, й нас благословив:<br />
"Нарешті й ви людьми зробились!"