Робін Гуд
Робін Гуд
Робін Гуд
(Другові)
Ні! Ті дні вже пролетіли,<br /> Ті й години посивіли,<br /> I хвилини ті давно<br /> Вкрило втоптане рядно<br /> Листопадів незчисленних,<br /> I немало зим шалених,<br /> Суховіїв східних, бур<br /> У зелений бились мур<br /> Відтоді, як води Тренту<br /> Ще не знали про оренду.
Ні, не гряне рогу гук,<br /> I тугий не свисне лук.<br /> Глухо в вересі густому,<br /> I не вчується нікому<br /> Серед лісу голосна<br /> Пісня, і дзвінка луна<br /> Не віддасть у цій пустелі<br /> Голоси стрільців веселі.
Як захочеш, сам сюди<br /> Серед літа надійди,<br /> Сім зірок у провід взявши,—<br /> Та, гілля важке рознявши,<br /> Вже тебе не стріне тут<br /> Ані Джон, ні Робін Гуд;<br /> Ані жоден із ватаги,<br /> В дно порожньої баклаги<br /> Барабанячи під крок,<br /> Не майне поміж гілок,<br /> Спів шлючи хазяйці хмелю<br /> Посланцем по мірку елю.
Вже не чути грищ гучних;<br /> Гамеліна спів затих.<br /> Стягши стан, сайдак на спині,<br /> Тут ніхто не пройде нині —<br /> Все поглинув часу пруд!<br /> I якби сам Робін Гуд<br /> Із трави, з могили звівся<br /> I з Мар'яною з'явився,<br /> В неї вид би посмутнів,<br /> А його обняв би гнів:<br /> Бо дуби, що їм кивали,<br /> Під сокирами упали<br /> I згнили в воді морській,<br /> I бджолиний кожен рій<br /> Опинився в огорожі,<br /> Й продається мед за гроші.
Заспіваймо ж ми, живі,<br /> Славу луку й тятиві,<br /> Славу рогові дзвінкому,<br /> Славу лісові густому,<br /> Славу добрій опанчі<br /> На стрілецькому плечі,<br /> Славу Джонові Малому<br /> I коню його швидкому,<br /> Славу ватагові їх,<br /> Що в Шервудську землю ліг,<br /> Славу дівчині Мар'яні<br /> Й кожному в Шервудськім клані!
Хоч давно той час пробіг,<br /> Знову й знову славмо їх!