То не волхви, світи старі прийшли,<br />
Переступивши страх і заборони,<br />
Зоря спустила промені з імли,<br />
Коли до них Він простягнув долоні.

Світи вклонились – не прості волхви<br />
З маленькими урочими дарами.<br />
Уже плоди упали із смокви,<br />
Вже піднято з обочі перший камінь…

Та він ще спить. Кружляють небеса,<br />
У Божих яслах проростає Слово,<br />
А материнська лагідна сльоза —<br />
Для нас — найперша заповідь любові.

Ще Мати обіймає немовля,<br />
Всміхається… Такі журливі очі….<br />
— Ісус родився, — вимовить вона.<br />
— Ми славимо, – світи нові шепочуть……

Наталя Дзюбенко-Мейс