О, ночі мої безсонні —<br />
Роздвоєння розуму й серця,<br />
Я наче в'язень у зоні<br />
Між ними правічного герця.

Я чую — серце готове<br />
Летіть на рідні пороги,<br />
А розуму гостре слово<br />
Шепоче слова остороги:

Пощо? Дитинства там тільки<br />
Та юні залишився спогад.<br />
Старечого серця біль ти<br />
Вгамовуй в надії на Бога.

Могилок матері й тата<br />
Вже там не залишилось навіть…<br />
Мина річниця десята<br />
Як люд обіцянками бавить

Захланне кланове кодло<br />
Облуди майстрів і заглади<br />
Яке на все, що завгодно<br />
Готове піти задля влади.

Ще й нині там ідол кличе<br />
У світле майбутнє… Не в казці<br />
Миршавий Ленін стовбичить,<br />
Як слон громіздкий африканський.

До стіп його на п'єдесталі<br />
Й тепер недоумки-дебіли,<br />
Як і раніш, поскладали<br />
Троянди червоні і білі.

Як довго дійство дешеве<br />
Триватиме — не для розваги?! —<br />
Як не згадать Кулішеве<br />
"Народе без… честі й поваги"?

Флорида, 2001