1

Лев царює над лісами,<br />
Над водами він царює,<br />
Скрізь закони видає він<br />
І усюди порядкує.

2

Ось надумавсь він і кличе<br />
На великую пораду<br />
До свого царського двору<br />
Всю звірячую громаду.

3

Каже раді міркувати,<br />
Дати рибі суд і право,<br />
І суддю настановити,<br />
Щоб судив він нелукаво.

4

Стала рада міркувати,<br />
Міркували-радували,<br />
І над рибою суддею<br />
Всі лисицю обібрали.

5

Почала тоді лисиця<br />
По річках порядкувати.<br />
В неї кум був — однокрилий<br />
Журавель старий цибатий.

6

Ось його вона до себе<br />
Пособляти попросила,<br />
І тоді у них робота<br />
Дуже швидко закипіла.

7

Кум стромляє ніс у воду,<br />
Рибу з неї викидає,<br />
А лисичка на травиці<br />
Суд над нею вирікає.

8

І як риба та погано<br />
Щось поводилася в річці,<br />
То злочинницю карати<br />
Все доводилось лисичці.

9

І покараних злочинців<br />
Кум з кумою не ділили,<br />
А ладненько та тихенько<br />
Так удвох усіх і їли.

10

І погладшала лисичка,<br />
I така ситенька стала,<br />
Що усіх звірів, як глянуть,<br />
Заздрість зараз обнімала.

11

Як позаздрили, то стали<br />
Доглядатися пильненько,<br />
Та й дізнались, як лисичка<br />
Порядкує там гарненько.

12

Між звірями зараз чутка<br />
Пролинула про те діло,<br />
І те слово і до лева<br />
Трохи згодом долетіло.

13

Хоч пан лев і сам обіда<br />
Баранами та волами,<br />
А голодний не гидує<br />
І нечистими свинями,

14

Дак то він і лев на теє,<br />
Щоб з підданців драти шкуру,<br />
Інші ж мусять просту мати,<br />
А не левову натуру.

15

Беззаконство він карає!<br />
Сам бажає подивиться,<br />
Як то справді порядкує<br />
Там над рибою лисиця.

16

І до річки він приходить,<br />
А над нею суд там саме:<br />
Рибка б'ється на травиці<br />
Головами та хвостами.

17

Кум з кумою вже гарненько<br />
Пообідати хотіли,<br />
Та зненацька коло себе<br />
Лева дужого уздріли.

18

"Хто такий ти? Що тут робиш?" —<br />
Грізно в кума лев питає.<br />
Та лисичка зна брехати<br />
І швиденько відмовляє:

19

"Се мій писар єсть, о царю!<br />
Він за чесність превелику<br />
Од народу має шану<br />
Й буде мати аж довіку.

20

А оце твої підданці,<br />
Посланці се од народу,<br />
Щоб тебе тут привітати,<br />
Бач, покинули і воду.

21

Карасі, великий царю,<br />
Це прийшли поздоровити..."<br />
"Ну, а як же,— лев питає,—<br />
Як народові тут жити?

22

Чи вдоволені підданці?<br />
Чи порядок є у краї?"<br />
А лисиця відмовляє:<br />
"Та їм так, неначе в раї!

23

О наш добрий царю! Тільки б<br />
Бог тобі дав віку й сили!.."<br />
(А карасики безщасні<br />
На травиці тріпотіли.)

24

"Тільки чом же,— лев питає,—<br />
І хвостами, й головами<br />
Ті заступники народні<br />
Всі кивають перед вами?"

25

А лисиця відмовляє:<br />
"Мудрий леве! Се радіють<br />
Так вони, тебе уздрівши,<br />
І танцюють, як уміють..."

26

"А!" — ревнув тут лев, брехнею<br />
Розлютований такою,<br />
І в свої він кігті кума<br />
Ухопив ураз з кумою.

27

І щоб так не без музики<br />
Тим підданцям танцювати,<br />
То він писаря з суддею<br />
Їм примусив заспівати.

28

І було то на цім світі<br />
Їм останнє вже співання...<br />
Так скінчилося лисиче<br />
Над річками панування...