Марив я в дитинстві про чудні краї,<br />
Змалку в мою душу казка та запала<br />
Про пишноти Сходу, про Сарданапала...

Я творив у думці запашні раї,<br />
Де між арф літали пави злотопері,<br />
Де між хмар витали зореокі пері!

Нині перейшов я той чарівний пруг —<br />
Що ж, життя — наука як-не-як практична;<br />
Знаю, чого варта злуда фантастична,<br />
Та не все ще згладив буднів сірий струг.

Мрій широколетних звужується круг,<br />
Тьмариться уяви гра маєстатична,<br />
Та мені немилі — жінка симпатична,<br />
Небагата рима і обачний друг!