Ранок і вечір
Ранок і вечір
Зі сходу сонце йде в ясних огнях світанку,<br /> А коло місячне сумна окрила мла,<br /> До сонця пелюстки троянда простягла,<br /> Фіалка хилиться під чистим сріблом ранку.
Лаура у вікні — я приклонивсь на ганку.<br /> От коси золоті красуня розплела<br /> I мовила: "Чому печаль, як тінь, лягла<br /> На місяць, на квітки, на тебе, мій коханку?"
В смерканні виглядом любуюся новим:<br /> Встав місяць-повновид, як заграва рум'яна,<br /> Фіалка ожила під вітерцем легким.
Знов бачу — у вікні стоїть моя кохана<br /> З щасливим поглядом, в уборі чарівнім.<br /> Знов приклонився я — печальний, як і зрана.
Переклад: Максим Рильський