Еміль Верхарн<br />
Ранок

Перекладач: М.Терещенко<br />
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.

Уранці давніми, знайомими шляхами,<br />
Через поля, через сади,<br />
Здоровий, мирний, молодий,<br />
Я легко так іду під сонцем і вітрами.

Не знаю, де я йду. Аби кудись іти.<br />
У грудях світла радість плине.<br />
Нащо мені якісь доктрини,<br />
Коли під п'ятами сміється камінь золотий?

Бажаю злитися з повітрям і землею,<br />
Буть сильним, божевільним буть,<br />
Відчуть весь світ, і все забуть,<br />
Іти у далечінь під чистою зорею.

О подорожній крок незнаних нам богів!<br />
Весь до трави я припадаю.<br />
Так легко дихать серед гаю,<br />
У пахощах квіток, під тінями дубів!

Навстріч мені річки скрізь дзюркотять струмками;<br />
Спочивши в полі, йду я знов.<br />
Мій провідник, моя любов,<br />
Веде мене кудись зеленими стежками.

Мені здалось на мить, що всі мої літа,<br />
Мов головешки, тільки тліли.<br />
О, стоси книг — це тінь могили!<br />
Зів'яла не одна від них душа проста.

Скажіть мені в цю мить, чи був такий і вчора<br />
Оцей безмежний, світлий світ,<br />
Чи вабив очі буйний цвіт,<br />
Троянди запашні і кетяги прозорі?

Мов бачу вперше я, як легко дмуть вітри<br />
Серед дерев над берегами;<br />
Спинився час під небесами,<br />
Де сонце до людей всміхається згори.

Люблю я тулуб свій, люблю я пружне тіло<br />
І свій густий білявий чуб.<br />
Хотів би я, мов юний дуб,<br />
Вдихать легенями свою безмежну силу.

О, кроки по ровах, долинах і лісах,<br />
Де плаче все, де все співає,<br />
У дикім захваті ширяє,<br />
Міняючись весь час, у споконвічних снах!