Птах уночі забивається до кімнати…
Птах уночі забивається до кімнати…
Птах уночі забивається до кімнати,<br /> хоче вирватись, ріже повітря крилами,<br /> не знаходить виходу, не дає себе упіймати,<br /> сторожко завмирає, зібравшись із силами.
Я говорю: ну що ти, послухай, спинися,<br /> не бийся так лунко серед густої темряви,<br /> ця ніч стоїть, наче важка пшениця,<br /> відбиваючись у тобі голосами і нервами.
Ця ніч може бути довгою і мовчазною,<br /> вона може ділитися з нами надіями й шансами.<br /> Але якщо ти вже тут, якщо ти далі зі мною,<br /> лишайся доти, доки можеш лишатися.
І хай ця ніч ранить тебе і черкає,<br /> і хай дотики її видаються тобі неприйнятними.<br /> Лишайся, навіть коли тебе хтось чекає,<br /> лишайся, навіть коли я тебе не спинятиму.
Якими шрамами тебе дивувати, якими стигмами?<br /> Якими тримати словами та вчинками?<br /> Ти ж знаєш, що насправді нікого не можна втримати,<br /> і що всі мої вікна насправді завжди відчинені.
Які можуть бути образи і які можуть бути скарги?<br /> Ти ж знаєш, що я ні про що тебе не проситиму.<br /> Найбільше мені б хотілося тебе не відпускати,<br /> найменше б мені хотілося тримати тебе тут силою.
Я просто й далі буду відчувати тебе уночі,<br /> згадуючи все із часом, забуваючи все із віком,<br /> слухаючи і говорячи, тонучи й пливучи,<br /> затамувавши подих,<br /> не зачиняючи вікон.