В пекло галасних міст і гармидер машин<br />
повертаємось ми, аж плюєм спересердя.<br />
І жбурляємось ми, мов вівчар, з полонин,<br />
залишаючи в горах добрячий шмат серця.

Так облиште ви зайві балачки,<br />
я вже добре собі втямував:<br />
хочеш в гори — то лізь навіть рачки,<br />
і залізь, де іще не бував!

Хто від скрути якої на скелю поліз,<br />
від сварливої жінки забіг на край світу —<br />
аж за тиждень чи два вже рачкує униз,<br />
бо воно ж і богам треба їсти та пити.

Так облиште ви зайві балачки,<br />
я вже добре собі втямував:<br />
хочеш в гори — то лізь навіть рачки,<br />
і залізь, де іще не бував!

Скiльки слiв кожен з нас поки лiзе, бурчить,<br />
аж на рештi й долiз — не квапися ж iз раю.<br />
Та спускаємось ми, хто по волi, хто — вмить,<br />
ми ж сюди не навiк, бо гора ж не Iзраїль.

Так облиште ви зайві балачки,<br />
я вже добре собі втямував:<br />
хочеш в гори — то лізь навіть рачки, —<br />
На горища, де ще не бував!

© Леонід Духовний + Юрій Чайка. Переклад, 1993